Зелінські гербу Свинка. Історія моїх пошуків
Перші кроки. Запис спогадів
Так як із роду Зелінських походить моя бабуся, з розповідей якої почалося моє захоплення генеалогією, то саме цю родинну лінію я почав досліджувати однією з перших. На початковому етапі пошуків Зелінські були найвивченішим родом у моєму дереві, але пізніше дослідження почало заходити в глухий кут.
Отже, з 2010 року я почав записувати від бабусі, Красовської Броніслави Карлівни, 1932 року народження, її спогади про сімейну історію. Так як її дівоче прізвище Зелінська, то вочевидь найбільше (і “найглибше”) вона знала саме про цю лінію. Бабуся добре пам’ятала своїх діда та бабусю, Олімпію та Броніслава Зелінських, місця їх народження, а також орієнтовні роки життя. Також вона пам’ятала по-батькові Броніслава – Лаврентійович, по-батькові Олімпії не пам’ятала; знала, що вони були етнічними поляками та римо-католиками. При цьому жодних документів, де вони згадувалися б, у сімейному архіві не виявилося, тільки усні розповіді…
Поїздка на старий цвинтар
Оскільки бабуся знала, де були поховані її дід і бабуся, і пам’ятала, що на могилах були надгробні таблички з текстом та датами, то наступним кроком було відвідання цвинтаря. Цвинтар був польським та знаходився в іншому населеному пункті від місця проживання бабусі (раніше представників різних віросповідань ховали на різних кладовищах). То був 2011 рік. Я організував транспорт і ми з бабусею відвідали могили предків. Знайшла вона їх, звичайно, не відразу: цвинтар був закинутий і поховання сильно заросли рослинністю.
Але результат себе виправдав! На надгробках справді були таблички з написами: “Зелінський Броніслав Лаврентійович (1863 – 05.05.1962). Від дружини та дітей” та “Зелінська Олімпія Йосипівна (1874 – 31.01.1967). Від дітей”.
Це була перша письмова згадка про досліджуваних людей, завдяки якій я дізнався низку цінної інформації:
- Підтвердив по-батькові Броніслава – Лаврентійович;
- Дізнався точні роки життя Броніслава та Олімпії;
- Встановив ім’я батька Олімпії – Йосип.
Пошук метрик в Хмельницькому архіві
Наступним етапом дослідження була робота з архівними документами. Тут і далі я описуватиму тільки пошуки по лінії Зелінських, лінія Олімпії Йосипівни – це окреме дослідження.
Отже, попередньо за допомогою каталогу метричних книг я встановив, що населений пункт, в якому проживав і, ймовірно, народився Зелінський Броніслав Лаврентійович – село Борисів Плужанської волості Острозького повіту Волинської губернії – належав до римо-католицької парафії Св. Іоанна в сусідньому містечку Заслав Заславського повіту. Завдяки тому ж каталогу була встановлена збереженість метричних книг даної парафії: збереглися вони за 1861, 1863 – 1874, 1881, 1901 та 1904 роки та знаходились в Державному архіві Хмельницької області (ДАХмО), м. Хмельницький.
Незабаром я замовив та опрацював усі вищезгадані метрики Заславського костелу. Почав при цьому з 1863 року, оскільки саме ця дата як рік народження значилася на надгробній табличці Броніслава Лаврентійовича. Результат спочатку був негативний: за 1863 рік запису про народження Броніслава знайдено не було. Знайшовся лише запис народження якогось Олександра, сина Матвія і Терези Зелінських.
Через невдачу я не засмутився і продовжив систематичне опрацювання метричних зошитів, які залишилися. Варто зазначити, що пошук вівся по прізвищу Зелінські загалом. У читальній залі архіву я фіксував (робив виписки) всіх його носіїв, а вже потім намагався встановити між ними родинні зв’язки.
Запис про народження Броніслава знайшовся лише за 1874 рік. На цілих одинадцять років він був насправді молодшим, ніж офіційно вважалося за його життя! Крім того, було виявлено запис про шлюб батьків Броніслава, з якого було встановлено, що Зелінський Лаврентій Матвійович народився 1853 року, а Зелінська Маріанна Антонівна 1855 року.
Завдяки новим знахідкам я зрозумів, ким доводилися знайдені у 1863 році Матвій (Мацей) та Тереза Зелінські для нашого Броніслава – дід та баба. Останнє додатково підтвердилося записами про смерть Матвія (1874) і Терези (1863), де було зазначено, що кожен із них серед інших дітей “після себе залишив” сина Лаврентія.
Особливо корисною виявилася знахідка запису про другий шлюб Матвія Зелінського (1864) невдовзі після смерті Терези. У записі було зазначено, що його батьків звали Іван (Ян) та Маріанна з Вишневських Зелінські. Раніше ця інформація була невідома, тому що в римо-католицьких метричних книгах, на відміну від православних, не вказували по-батькові.
Завдяки знайденим відомостям було встановлено, що досліджувані Зелінські у 1860-х роках. писалися у документах як дворяни. Починаючи з 1870-х, вони вже згадуються як міщани. На початку XX століття – селяни.
Таким чином, в результаті пошуків у Хмельницькому архіві вдалося “поглибитися” на три покоління від Броніслава Лаврентійовича Зелінського. На цьому моя робота в ДАХмО закінчилась, результатом я був задоволений на всі 100%.
Робота з метриками в Житомирі
Оскільки Заславський повіт входив до складу Волинської губернії, то більш ранні метричні книги по ньому потрібно було шукати в Державному архіві Житомирської області (ДАЖО), оскільки Житомир раніше був губернським центром. Завдяки каталогам було встановлено, що метрики Заславського костела Св. Іоанна в даному архіві збереглися за 1797 – 1862 роки (з невеликими лакунами, “пробілами”).
В результаті роботи в Житомирі було виявлено низку метричних записів, які дозволили ще трохи “заглибитися” по висхідній лінії дерева. Зокрема було знайдено: записи про народження Лаврентія Матвійовича Зелінського (1853) та його братів/сестер, а також запис про шлюб їх батьків, Матвія Івановича та Терези Францівни Зелінської (1843), завдяки якому вдалося встановити їх роки народження (1816 та 1823).
Особливо цінною була знахідка запису про смерть Івана (Яна) Зелінського, батька Матвія, за 1827, яка допомогла встановити його дату народження – 1782 рік.
Після ряду успішних знахідок почалася низка невдач: як виявилося, метричні книги по парафії Св. Іоанна насправді збереглися тільки з 1827 року, більш ранні, які за каталогом значилися як наявні, стосувалися іншої парафії, яка знаходилася в тому ж м. Заславі. Відповідно знайти запис про народження Матвія Івановича Зелінського і більш ранні записи було неможливо.
Як підсумок, в результаті опрацювання всіх наявних метричних книг родовід Зелінських “зупинився” на Івані та Марії з Вишневських Зелінських. Ім’я батька Івана встановити не вдалося.
Пізніше, завдяки польській базі даних індексованих метричних записів, вдалося знайти запис про шлюб Івана Зелінського та Марії Вишневської за 1801 рік, який відбувся у парафії, звідки родом була наречена – містечко Кунів Острозького повіту. Але встановити імена батьків Івана це не допомогло, в латиномовних записах того часу ця інформація не зазначалася.
Робота с дворянськими документами
Наступним кроком був пошук документів обліку населення. Оскільки наші Зелінські в метричних книгах до початку 1870-х років значилися, як дворяни, то шукати їх сліди в ревізьких казках по Острозькому повіту сенсу не було, оскільки останні складалися лише на податні суспільні стани (до 1858 року). Тому я почав роботу із фондом Волинського губернського дворянського депутатського зібрання (ДДЗ) у Житомирському архіві.
Так, було віднайдено та переглянуто посімейні списки дворян 2-го розряду (безпомісних) по Острозькому повіту за 1832 та 1834 роки. Цей тип джерел загалом аналогічний за структурою ревізьким казкам, єдиною відмінністю якого є наявність інформації про обставини та дату визнання роду у дворянстві та внесення до Родовідної книги.
У посімейних списках я знайшов сім’ю, яка складалася з чотирьох братів – Казимира, Вікентія, Матвія та Стефана, які мешкали у селі Борисові Острозького повіту. Було вказано їхнє по-батькові, – Івановичі, – а також ім’я та дівоче прізвище матері, – Маріанна Вишневська, – завдяки чому було встановлено, що це і є наші досліджувані Зелінські. Також у документі була інформація про те, що рід було визнано двічі у дворянстві, у 1805 та 1832 роках; вказані номери відповідних свідоцтв ДДЗ. Завдяки останньому вдалося відшукати в посімейних списках ще низку сімей Зелінських. Щоправда, точний ступінь спорідненості останніх з “нашими” на той момент дослідження відома не була.
Після цього були опрацьовані величезні томи (понад 1000 аркушів кожен) родовідних книг дворян Волинської губернії за початок XIX століття з метою знайти там досліджуваний рід: почерпнути інформацію про історію сім’ї за XVIII століття, знайти герб і генеалогічну схему. Робота закінчилася безуспішно. Причиною цього може бути не повна збереженість Родовідних книг.
Безуспішним також був пошук справи про дворянське походження Зелінських у тому ж фонді ДДЗ: було переглянуто понад двадцять справ, на обкладинці яких фігурувало прізвище Зелінські, але всі вони виявилися однофамільцями. Переглядались ці справи не тільки на предмет наявності збігів імен та населених пунктів, а й за датами та номерами свідоцтв ДДЗ, які раніше я виявив у посімейних списках 1832 – 1834 років.
Останньою знахідкою по Зелінським у Житомирі став запис про них у загальному іменному списку дворян Волинської губернії (перша половина ХІХ століття). Там були прописані вже відомі мені імена та населені пункти, дати та номери свідоцтв ДДЗ. Імені батька Івана Зелінського там, як і раніше, не було. “Зачароване коло” якесь виходило.
Також у загальному іменному списку було виявлено імена деяких далеких родичів досліджуваних Зелінських, яких у 1805 року під тим самим номером свідоцтва ДДЗ, як і наших, було визнано у дворянстві. Дані відомості на той момент мені здавалися непотрібними, тим паче, що встановити точну ступінь спорідненості “наших імен” з “їхніми” було неможливо.
На цьому моя робота із дворянським фондом у Житомирському архіві закінчилась.
Глухий кут. Робота з деревом “вшир”
Наступні кілька років при наявності вільного часу я займався більш докладнішим вивченням фактів біографії (життєдіяльності, побуту) знайдених поколінь Зелінських.
Так, було знайдено та переглянуто сповідні відомості по Заславському костелу за 1888 та 1915 роки, максимально відновлено генеалогічне дерево Зелінських за XIX – XXI століття “вшир” (двоюрідна/троюрідна рідня).
“Вишенькою на торті” стало відкриття справи про чиншові права мешканців села Борисова за 1880-ті роки, яка зберігалась у Державному архіві Рівненської області (ДАРО), м. Рівне. Знаходилося воно, варто відзначити, у жахливому стані: буквально розсипалося в руках. Мені пощастило встигнути застати його читабельним та скопіювати; якби його виявлення відбулося декількома роками пізніше, то могло б бути запізно, і безцінна біографічна інформація за XIX століття пішла б в небуття…
Так, завдяки чиншовій справі, я дізнався якими землями володіли наші Зелінські, їх розмір, скільки вони платили за них орендної плати (чинш), коли і за яких обставин вони отримали ці земельні ділянки. Також у справу було підшито окремі особисті документи різних поколінь роду.
В результаті було зібрано достатньо матеріалу для написання повноцінної розповіді про історію сім’ї Зелінських за XX – XIX ст., що пізніше мною було успішно реалізовано. Але відповіді на старі питання (родовід сім’ї до XIX століття) у мене, як і раніше, були відсутні.
Паралельно були здійснені пошуки відомостей про Зелінських у документах фонду Центральної ревізійної комісії дворянських справ у Центральному державному історичному архіві м. Києва (ЦДІАК). Були переглянуті іменні відомості та протоколи за 1840 – 1844 рр. Результати виявились також негативними. Швидше за все, перевірку на наявність дворянських прав рід проходив у 1843 році, а документи фонду за цей рік погано збереглися. Якби документи були виявлені, то по них би я, швидше за все, відновив родовід сім’ї за XVIII століття.
На цьому дослідження родоводу Зелінських могло б закінчитися. Де шукати генеалогічні відомості “вглиб” я не мав на той момент жодного уявлення.
Зсув з “мертвої точки”. Випадкова знахідка
Все змінила одна випадкова знахідка. Переглядаючи в рамках одного зі своїх комерційних досліджень книгу “Chorowiec O. Herbarz szlachty wołyńskiej, Tom IV – Radom, 2011” я знайшов наступну інформацію, в якій згадувалося прізвище Зелінські:
“W roku 1805, dnia 7 września urodzony pan Wincenty Zieliński, ziemianin powiatu krzemienieckiego w dowód szlacheckiej swej rodowitości złożył dokumenty. Ze złożnych dokumentów okazuje się, że urodzony Wincenty Zieliński jest niegdyś urodzonych Tomasza i Marianny z Machowskich Zielińskich synem, a niegdyś urodzonych Wojciecha i Marianny z Sliwińskich wnukiem, ponadto że jego przodkowie ciągle klejnotem szlachectwa szczycąc się, przywilejów stanowi temu służących i herbu Świnka, imieniu i familii swej właściwego od dawna używali. Dowody urodzonego Wincentego Zielińskiego za dostateczne uznawszy, imię jego razem z synem Ignacym z urodzoną Dorotą Sołotwińską spłodzonym, jako przez ojca przyznanym, do części pierwszej Księgi Aktualnej Szlachty Guberni Wołyńskiej pod nr 96 wpisać postanowiono, oraz o tym upewniający patent wydać rozkazano. Źr.: DAŻO, fond 146, opis 1, dieło 337-B, s. 224-225.”
Якщо коротко перекласти цей текст, то зміст наступний. Перераховуються імена носіїв прізвища Зелінські, вказана дата визнання їх у дворянстві, а також назва їхнього родового герба – Свинка (інші назви Parcaria, Parvus Sus, Porcaria Sus). Це була виписка із протоколів засідань Волинського ДДЗ, з фондом якого я працював раніше у ДАЖО.
Імен моїх Зелінських там не було, але як ця інформація мені допомогла просунутися? Як я писав вище, у Житомирському архіві, у “Загальному іменному списку дворян Волинської губернії” я знайшов імена своїх Зелінських, поряд з якими були дописані імена їхніх далеких родичів, точний ступінь спорідненості з якими мені відомий не був. Так ось, ці імена родичів та імена знайдені у книзі, яку я вище процитував польською мовою, повністю збігалися, включаючи дівочі прізвища жінок!
Стало зрозуміло – наші Зелінські належать до стародавнього польського (і досить рідкісного) герба Свинка. Радості не було меж! Обдзвонив усіх зацікавлених родичів поділитись новиною.
Пояснити знайдені відомості можна в такий спосіб. Ті, так звані далекі родичі моїх Зелінських, були старшою гілкою і в 1805 саме вони перші подали документи для підтвердження їх дворянської гідності. Ця подія була зафіксована у протоколах ДДЗ і саме цей запис навів Олег Хоровець у своїй книзі вище. Мої ж Зелінські – молодша гілка (троюрідна рідня) – були дописані у постанову від 1805 пізніше (у період з 1805 по 1832 р.). Але, оскільки це той самий рід, то відповідно документальні докази дворянського походження вони мали однакові. Походили вони від спільного предка.
Варто гадати, що моя гілка Зелінських могла бути “дописана” в період після 1827 (дата смерті Івана Зелінського; оскільки ніде не було згадано ні його, ні його безіменного на той момент батька).
Друга випадкова знахідка. “Глибина” пробита!
Далі ще кілька років у цьому напрямку була тиша. Тільки в 2021 році мені вдалося нарешті просунутися “в глибину”. Взагалі ідеальним варіантом це зробити, був би перегляд ревізій шляхти Острозького повіту за 1795, 1811 та 1816 роки, де значився б наш Іван Зелінський та його батьки, але ці документи до нашого часу не збереглися. Переглянуті раніше посімейні списки дворян 2-го розряду 1832 року були найранішим документом з обліку шляхти Острозького повіту.
“Зсув з мертвої точки” знову вирішила випадковість. Працюючи над черговим комерційним замовленням з ревізькими казками за 1795 рік у Державному архіві Київської області (ДАКО), я з подивом виявив, що серед них є кілька справ, які стосуються селян Волинської губернії, хоча по-правильному ці справи мали б зберігатися у Державному архіві Житомирської області. У виявлених справах були і селяни Острозького повіту, і я вирішив їх переглянути. У мене виник краєзнавчий інтерес: було цікаво, які люди (селяни) мешкали по-сусідству від моїх предків у 1795 році.
Під час перегляду ревізій було виявлено матеріали щодо селян села Борисова та його околиці Гути Борисівської. Але при більш детальному вивченні імен мешканців виявилося, що там записані не лише селяни, а й шляхта! (незважаючи на назву справи за описом). Думка була єдиною “невже мені посміхнеться удача?”
І так! Ось вони, Зелінські!
“П’ятий двір. Казимир Матіаша син Зелінський, 40 років, столяр. У нього дружина Агнешка Юзефова, 35 років. У них сини: Флоріан, 14 років, Іван, 8 років, Андрій, 7 років, Юзеф, 1 рік.”
Відразу два покоління “у глибину”! Роки народження, повний склад сім’ї станом на кінець XVIII століття і як бонус – ремесло/ заняття мого прямого предка.
Після цієї знахідки я ще довго розмірковував, чому вони були записані в ревізії селян. Спочатку думав, що у випадковому порядку: записували всіх поспіль мешканців дворами. Але пізніше дійшов висновку, що наші Зелінські станом на 1795 могли бути записані серед селян, тому що офіційно дворянами вони ще не були (адже подали документи на затвердження дворянства тільки після 1805 року). А зовні і за способом життя прийшлі імперські чиновники від сусідів-селян їх не відрізняли.
Підсумок: понад одинадцять років мені знадобилося, щоб дослідити родовід за фамільною лінією Зелінських до XVIII століття. Робота була не з легких, але цікава. Було віднайдено та задіяно різні типи генеалогічних джерел у п’яти архівах України, усні відомості та інформація з некрополів. Була вивчена вся ключова література з політичної та соціально-економічної історії досліджуваного регіону та суспільного стану.
Сподіваюся, дана стаття буде корисна тим, хто вирішив присвятити себе благородному заняттю “воскресіння з небуття” своїх предків нещодавно, а також змотивує шукати вихід із найбезнадійнішого генеалогічного “глухого кута” дослідників з досвідом.
Олександр О. Красовський
Додаток. Генеалогічна схема
Ознайомитися з історією поляків Правобережної України (до яких відносяться і досліджувані Зелінські), які впродовж ХІХ століття пройшли станову еволюцію від безземельних дворян до селян, а також асиміляційну політику Російськоі імперії, можна у статті за посиланням.